Річ у тім, що раніше в Україні-Русі святкування весіль припадало найчастіше на зиму – як пору, вільну від роботи на полях. Тому, коли наречений зі свитою приходив у дім своєї майбутньої дружини, на нього вже чекала, споруджена її родичами, сніжна гірка, облита водою. На вершечку ж цієї неприступної фортеці і стояла наречена. В той же час молодий, під лемент «гірка», разом із дружбами робили живий міст, по якому і піднімалися на вершину до дівчини. Але саме слово стало традиційним, трансформувавшись у «гірко».
Від вибору сватів залежав результат і подальший розвиток подій самого весілля. Молода мала сама спекти калач, а родичі сходилися, щоб оцінити іі старання як газдині, бо доброю газдиньою вважалася та, котра знає добре випікати хліб. По виході ж із церкви наші предки осипали молодят житом і пшеницею. Історію однієї роботи Василя Свиди – скульптора, яким захоплюється мистецький світ розповідає Тетяна Когутич для Укрінформу, яку ми публікуємо без змін.
Усі вони наче застигли в моменті, що відкриває перед глядачем всесвіт народної традиційної культури. Геніальному автору вдалося ув’язати всіх героїв в одній дерев’яній скульптурі розміром метр на два. Друга цікава традиція існує в Хустському районі. Тут є, так званий, весільний прайс для родичів та гостей, які йдуть на весілля. Наприклад, рідні батьки повинні подарувати по 200 доларів. Найбільше не пощастило бабусям та дідусям наречених.
Втім, це місце наразі не дуже популярне, бо туди важко потрапити на зйомку, потрібно домовлятись з його господарями», – каже Олександр Смутко. Закарпатський фотограф Олександр Смутко рекомендує фотографуватись тут, бо це дуже насичена і не надто заїжджена локація. «Все гарно зроблено – архітектура, зелень, великі площі, одним словом є де розвернутись», – каже фотомитець. Наречений вибирав сватів, які повинні були йти сватати дівчину в будинок її батьків.
Я рекомендую в таких випадках дозйомку – одягти весільне плаття в інший день і поїхати на фотосесію», – каже Сергій Мазур. Ця локація – це справжній треш, каже Олександр Смутко. Саме тому не всі наречені погоджуються тут фотографуватись. Але, на думку фотографа, тутешні панорами варті того, щоб пересилити себе і стерпіти деякі незручності.
Купуй Закарпатське: Перечинський крафтовий кошик
Тобто, тамада на весь бенкет голосно повідомляє, яку саме суму молодятам подарувала та чи інша людина. При цьому гість підходить до ведучого та каже, як його представити. Така процедура може затягнутись на кілька годин, а весь процес дарування https://galinfo.com.ua/news/nasa_shukaie_zhyttya_za_mezhamy_sonyachnoi_systemy_406396.html обов’язково знімають для весільного відео. Є кілька різновидів наступної традиції, що стосується незаміжніх дівчат та хлопців. Потім з уже знятою фатою наречена танцює з усіма незаміжніми дівчатами, прикладаючи фату до голови кожної з них.
- Як ми вже говорили, весілля – це свято для двох.
- Затим же молоді сідають в автівку, прикрашену стрічками.
- Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.
- Також цікава традиція закарпатських весіль «даровання».
- Усіх закарпатських традицій не дотримуються навіть по селах.
- Але дозвіл на такий шлюб мав дати єпископ чи священник.
А хлопці одружувались після служби в армії у роки. Двадцятирічну дівчину вважали “старою дівкою”, і вона вже мала труднощі з одруженням. А поруч – засмучені мати й батько, бо віддали доньку. За тим починалася весільна гостина і гуляння. Весільні музикиЧопнар з виномТрохи далі – чопнар – чоловік, що частує гостей весільним вином зі спеціальної посудини, прикрашеної квітами та стрічками. За парою – старший дружба, що держить курагов – весільний прапор. Весільне вбрання молодих колишньої Тиходолинської округи Закарпаття, тепер Рахівського р-ну Закарпатської обл.
Весілля в Карпатах – безкоштовне проживання для наречених
Скульптури Василя Свиди є в головних збірках країни, найбільше їх – у Закарпатському обласному художньому музеї імені Бокшая. А в Ужгородському скансені, найпопулярнішому музеї міста, композиція “До молодого. Весілля” – це перше, що бачать гості музею й туристи після того, як купили квиток. Затим же молоді сідають в автівку, прикрашену стрічками.
Елегантне, стильне, доглянуте авто прикрасить і зробить незабутнім ваше весілля. Найдраматичніший весільний обряд – це розплітання коси та покривання голови молодої очіпком і наміткою, що символізувало перехід дівчини до заміжжя, певною мірою – у підлегле становище. Порівняно недавно стали популярними виїзні церемонії. Що ж до останніх новинок, то це перший танець молодих, який зараз переважно виконують у швидкому темпі.
зареєструватися через соцмережі
Також в нашому краї поширена практика коли наречений на кілька місяців їде на заробітки, аби підзаробити грошенят. Результатом успішного сватання було призначення умов(оглядин, домовин)– знайомство з господарством молодого. За два тижні до весілля оголошували заручини – своєрідне скріплення та розголошення договору про шлюб. В цей день в хату де жила молода приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу. Старший староста мав накрити рушниками хліб, покласти на нього руку дівчини, а зверху – руку хлопця і перев’язував їх рушником.
Весільний головний убір – «джумері» – своєрідно скроєний з темних смушків, на кінцях оздоблений хвостиками та прикрашений по центру віночком і трьома «сороківцями», як і у молодої. Майже до кінця XIX століття було заборонено вступати в шлюб родичам до сьомого покоління. У деяких родах навіть до дванадцятого коліна.
А також існує звичай дарувати на весілля стільки, скільки подарували тобі. Тому всі конверти підписують, щоб молодята в подальшому не переплутали скільки треба принести на весілля. Як ми вже говорили, весілля – це свято для двох. Але про гостей, звичайно ж, потрібно подбати. Тим більше, що в “Воєводино” можна організувати дозвілля на будь-який смак. Але взимку ми в першу чергу рекомендуємо прогулянки на санях. Така розвага подарує вашим близьким відчуття справжньої зимової казки.